Жінки стають щоразу сильнішими але притягують ленивців, невдах і слабаків якими пізніше гордяться. Самі прагнуть чоловіків здатних приймати сміливі рішення, сильних і тих, які піддадуться їх керівництву. Тільки де їх знайти?

Матріархат? Не мусить наступати він вже є! – сміливо говорять психологи. Вони базуються на даних отриманих від своїх клієнтів, на скаргах багатьох чоловіків, які не можуть впоратись з відчуттям, що вже нікому не потрібні, оскільки їхні дружини більше заробляють, добре собі радять у суспільному житті, і надалі є добрими матерями.-Жінки здобувають світ, але це не означає, що вони відмовляються від керівництва вдома. Чоловіки подурнішали. В них забрані життєві ролі, і на заміну вони не дістали нічого.

Він-бик в пончохах.

Чи через те замість бути ловцями, одягають сімейні труси і ховаються за своїми жінками, які щодня рано зручно кладуть бутерброди на роботу?

 – Між іншим – говорять антропологи- на наших очах наступив розпад знаних до цього часу культурних зразків. Таких як, що чоловік сильний, приймає рішення, опікуючись родиною і являється її єдиним годувальником. А жінка це та хто самостійно організовує домашнє життя, виховує дітей і не має професійних амбіцій. Цього вже немає.

Немає, бо емансипація жінок відбувається весь час-говорять філософи. Жінки ввійшли на ринки праці, в політику, медія, культуру і науку. І це власне спричинює  зміни в публічній і домашній сферах.

А чоловік, навіть бігаючи задихавшись не може догнати своєї партнерки, або навіть не намагається цього робити. Після невдачі відходить і дивиться як вона біжить до мети.

Андрій не намагався. Бо Ольга спочатку була кращою. Будучи тренером з розвитку особистості і проводячи навчальні практики заробляла непогані гроші. Він підпрацьовував в музичному магазині. В видавництві. В рекламному агенстві. “На цигарки”- як часом казали її приятельки. Особливо тоді, коли не витримував більше трьох місяців. Жодного шансу у розвитку. Якщо йому щось не подобалось, кидав заяву про звільнення  на стіл. Знав, що з Ольгою йому безпечно. І так з’їсть улюблені суші, поїде  кататись на лижах, купить модний одяг. Він і двоє спільних дітей.

Сьогодні після 15 років шлюбу він бездомний. Живе  у друга і за рахунок жінок. І не може забрати дітей на вихідні, наприклад на піцу, бо немає за душею ні гроша.

-Статевий орган не робить чоловіка  чоловіком-говорить Ольга з гіркотою, але впевнено, про їхній багаторічний зв’язок.-Сказала: ” кінець”. Перестала кормити і одягати здорового, майже двохметрового бика. Він сам мусив знайти собі житло. Не питаю його де ночує, може в стайні – говорить з твердістю в голосі, замучена роками тяжкої праці і проханнями про те, щоб разом будувати спільне життя.

 

Чоловіки щоразу з більшими труднощами беруть на себе відповідальність за родину. Вмивають руки.

-Це і звичка і спосіб виховання. Навіть сучасні жінки готують своїх синків на “панів”, яким колись буде прислуговувати жінка – зауважує проф.Середа.-Дружина замінить матір. Цю модель виховання підтримує школа, притримуючись традицій в стереотипах статі.

Оскільки колись ” підтримка” чоловіка була тільки вдома, зараз пакет послуг поширився аж до all inclusive. А загублений в своїй попередній ролі мущина з радістю користується здобутими жінкою плодами. Деякі з них почувають себе в цьому комфортно. Деякі навпаки: з полегшенням зітхають. Звідки та жіночо- чоловіча шизофренія?

Ми живемо в епосі, коли зруйнувався світ одних зразків поведінки, а  наступні ще не напрацьовані – пояснює др. Гребенська. – Зараз слабкість чоловіка це нічого іншого, як відсутність здатності пристосуватися  до цієї нової  суспільної ситуації і очікувань партнерки.

Чоловік не зрозумів, що його домінуюча патріархальна позиція не може більше сприйматись – дає оцінку проф. Середа – і, що феодальні домашні відносини, де одні працюють на інших , де жінки виконують функції невільниць і не мають права скаржитись на експлуатацію, економічну залежність і насильство більше не працюють. Суспільство стає більш сучасним. І оскільки воно таке, то опирається на рівність, не на підданство.

Вона – ти розмішив, мене я плачу!

Не в тому річ, щоб напрацьовувати нові зразки, а в бездумному руйнуванні старих – др. Сребницький в темних тонах бачить майбутнє родини і щиро сумнівається чи якість життя в тій новій суперпартнерській системі буде кращою – суспільне захоплення чоловічим зразком жінки є короткотривалим.

Бо з іншої сторони є чоловік, якому говориться бути як слабим так і сильним. Вразливим і твердим у рішеннях. Жорстким і делікатним. Нічого дивного, що чоловіки подурнішали.

Бо конструкція чоловіка є проста: діяти, боротись, здобувати. Він підходить до життя як до завдання. А як забирають в нього його одвічні життєві цілі, то втрачає грунт під ногами.

Може тоді непомітно перетворюється на особу, яка не може дати собі ради, та є скинутим на партнерку, яка часто краще досвідчена, може собі з усім порадити і як хамелеон пристосовується до суспільних умов. Є сильною і цю рису підкреслює.

Коли Марина про це говорить то червоніє. І не здається мені, що причиною цього була гостра тайська їжа, над якою сидимо.

-це приємно – говорить тихо примружуючи очі, ніби ту приємність хотіла собі пригадати усіма відчуттями. Відмінно почуваюсь відчуваючи свою силу з усім впоратись, знаючи що потрібна, що роблю щось важливе. Гарцюєш, спалюєшся, працюєш на найвищих обертах. Заробляєш на дім, чоловіка, дітей. А як повертаєшся, то не кидаєшся до ліжка, бо все навколо блищить, лишень миєш посуд, вішаєш прання і заморожуєш обіди на три дні наперед. Робиш так поки не прийде протверезіння. Зараз?! Про що ви? Я не робокоп, до дідька, я жінка. Хочу отримати сукню в коробці, яку перев’язано стрічкою, білизну з мережива, і запрошення на вечерю, за яку не платитиму власною кредитною карткою.

За пізно. Той чоловік, що був поряд встиг призвичаїтись, що його жінка є самодостатньою. Не прийшло йому в голову,що хотіла б з ним піти на романтичну вечерю, бо все таки , на лихо, вона собі може дозволити найкращі суші в місті!

Майя Сторх психолог і автор книги “Смуток сильної жінки за сильним чоловіком”, розказує історію свого знайомого, пристойного правника, який пішов на вечерю з власницею рекламного агенства. Пізніше хотів її запросити до себе. Коли прийшов час оплачувати рахунок і він потягнувся до гаманця, його приятелька сказала: “Залиш це, я тебе запрошую. Ти був такий смішний!” Чоловік почувся ніби його втоптали в землю. Після чогось такого навіть не пробував продовжити вечір у спальні.

Влада узалежнює. Жінки які її досягли, відчувають те, що століттями могли відчувати тільки чоловіки.

– Бо влада належить до найважливіших і найбажаніших вартостей – говорить проф.Середа – Жінки були її позбавлені протягом тисячоліть. Завжди хтось ними керував: батько, чоловік. Церква і держава. Прийшов час, нарешті, приймати участь і у владі. На кінець суспільство це не тільки інтереси і потреби чоловіків: війни, футбол, конфлікти. Це також потреби жінок, тобто, головне , потреби родини.

Тільки якою вона буде, якщо не емоції, а суспільний престиж, це головна причина через яку її створюємо? Для чого нам шлюб, що далі, якими мають бути ролі чоловіка і жінки? Чи повинні ми надалі використовувати готові зразки, чи треба тепер приймати взаємні рішення?

Бо якщо традиційна роль жінки не підпадає під суспільну повагу, то жоден з них не буде хотіти її виконувати. Кому хочеться весь час готувати, витирати ніс, читати казки і прогулюватися по місцевому скверику, коли можна створювати світ? Творити історію? Тоді ніхто презирливо не скаже: “Наталка? Це та, що давно не була в перукаря. Чоловік не дав їй на зачіску грошей. Вона прислуга, з ранку до вечора сидить з дітьми вдома!”

Поки не почнемо підвищувати до належного рівня деградуючі віками природжені жіночі здібності, поки не поставимо знаку рівності між тим, що одна і інша стать можуть внести в суспільне життя, конфлікт буде поглиблюватись.

І насправді. Можна почути: “Не розумію, що негативного в роботі на рахунок родини. Чоловік ніколи не буде так добре виконувати виховавчі функції як це робить жінка.   То вона виконує культуротворчу і світоглядну ролі. І вона приймає в родині остаточні рішення.”

Питання тільки в тому чи виключно рішення з циклу: канікули в горах чи на берегу моря, або що з’їсти на недільний обід. На думку др.Сребницького результативним розв’язнням чоловічо-жіночих воєн міг би бути натиск у формуванні кращого спілкування між людьми, а не між статями. Поділ на статі, в самій суті цих слів, буде потенційним джерелом конфлікту і створюватиме стереотипи.

-Я приймав “домашні” рішення і зовсім не почувався в тому погано – говорить Анатолій, батько чотирьох дітей. – Я виконував хорошу роботу. Але можливо я невдаха, перед тим як народилась наша четвірка, я працював вихователем у дитячому садку. Мене домашня робота не засмучує, я знаходжусь разом зі своїми дітьми! Засмучує мене те, що робить моя дружина: працює у страховій сфері. Мусить їздити до клієнтів, стоїть в корках, тим часом коли я граюся з дітьми.

Але чи жінки в реальності мають такий вибір: ігри з дітьми чи страхування? Чи постійно мусять бути задоволені рішеннями виключно з родинного дому?

– Жінки не повинні радіти з того, що вирішують де вдома поставити шафу – говорить проф. Середа.- Коли б вони вирішували питання розподілу грошей з бюджету держави і могли реально впливати на політику, можна було б говорити про матріархат.

Третя стать надходить.

Тільки чи патріархат і матріархат це не пережитки? Термін придуманий  в 19 столітті еволюціоністами, вижив, а світ змінився. Щодня змінюється. І хто власне сказав, що чоловік має бути таким, а жінка іншою?

-Здивувалась антрополог і дослідниця Маргарет Мід, коли поїхала до Самоа – говорить др. Гребенська. – Бо там виявилось, що чоловік це важливіша, делікатніша і слабша стать. На додаток всі там казали: “Немає в цьому нічого дивного. Це натурально!”

Бо все таки не існує жодного загальнокультурного визначення буття чоловіком. Кожна з культур сама створює власну модель. Часом, як сталось в Марадо на малому південно-корейському острові, позбавленому дерев і обвівальному вітрами, накидаються зовнішні умови. Там, роками, керували жінки. Як більш витривалі до холодної води, годинами ниряли, шукаючи на дні моря устриці. Тим часом їх чоловіки опікуватись дітьми або віддавались азарту. То вони, завдяки монополії на морський бізнес, вирішували чи їхній чоловік може купити собі човен.

Там не існував термін ” мужній чоловік”. Але чи скажемо “чоловічний чоловік” про мущину який тримає за руку друга, і цілує його любовно при зустрічі? В житті! Це ж геї! Хіба що тих двох чоловіків зустрінемо в якійсь з арабських країн. Тоді вони не геї, тільки приятелі. ” Чоловік у спідниці”, оцінюємо таку жінку, яка не розтається з ножем. А у Сикхів обов’язок носіння ножа мали чоловіки і жінки. Вони теж мали бути хоробрими і в разі небезпеки вміти захистити себе і свою дитину. І ніхто не називав їх чоловікоподібними. Були жінками з ножем, і все.

Йдучи цим шляхом можна було б запитати, чи чоловік на кухні може бути сильним. Так. Бо якщо його сила – почуття внутрішньої вартості, то знає, що каструлі не мають з цим нічого спільного.

Але якщо є слабаком, бере гроші у дружини, користується життєвою обдарованістю і енергією, то чи вдалим буде зв’язок? Вона рано чи пізно захоче жіночу сукню в коробці перев’язаною стрічкою. Він, якщо не знайде завдання до виконання, втратить почуття сенсу бути чоловіком. Хіба ж збудують у суспільномому житті щось якісно нове. Ані матріархат чи патріахат – може щось, що дослідники культури назвуть компромісархат? Третю силу яка стане синонімом абсолютної рівності.

Однак впевненості, що власне вона принесе їм двом щастя і реалізацію задуманого, зовсім немає.